«Напевно, Путін вибирає якісь позиції». Російські ЗМІ про Україну

Росіяни, які божеволіли від будь-якої невизначеності, можуть із полегшенням зітхнути: у Росії з'явився генерал-провісник Володимир Попов. В інтерв'ю газеті «Московский комсомолец» він «розкрив сценарій СВО на 2025 рік». Та не просто розкрив, а конкретно розповів, «коли закінчиться курська операція, які напрямки стануть найгарячішими, і про те, чи продемонструє Росія знову нову зброю «Орєшнік». «Цього року в України, найімовірніше, зміниться генеральний спонсор, а київський режим, як загнаний у кут щур, намагатиметься вкусити ще болючіше», - заявляє Попов. Прочитавши інші його передбачення, Дональд Трамп точно заридає...

«Досить великі наступальні дії»

«Розраховувати на те, що з приходом Трампа щось докорінно зміниться, не варто. Це точно. Думаю, що Трамп і його адміністрація щось кардинально змінювати не будуть. Ба більше, ще приблизно рік вони йтимуть второваною дорогою. Насамперед перед ними стоїть завдання виробити нову стратегію розвитку своєї держави, потім - стратегію міжнародних відносин, а також військово-політичного ставлення до подій в Україні. Президенти змінюються, а політика держави залишається практично незмінною. Тож чекати змін не треба», - розповідає генерал Попов «Московскому комсомольцу».

За словами Попова, у 2025 році, «найімовірніше, Велика Британія очолить країни НАТО, які продовжать озброювати ЗСУ».

«З боку України будуть досить великі наступальні дії, але, швидше за все, не стратегічного плану, а оперативно-тактичного. І вже в нових умовах: інтенсивність поставок зброї, боєприпасів, спеціалістів, інструкторів з натовських країн тимчасово зменшиться, особливо в зимовий період. Щоправда, до весни вони підбадьоряться, бо буде визначеність у «заокеанського обкому». Європа завмерла до 20 січня. Після інавгурації Трампа все знову прийде в рух», - продовжує Попов.

Уточнюючи, «на яких напрямках можуть бути наступальні дії ЗСУ», генерал-провісник запевняє, що, «перш за все, це Миколаївський і Херсонський напрямки з боку Одеси».

«На цьому напрямку ЗСУ через Францію або Велику Британію буде підтримувати Румунія. А підтримка ЗСУ під час наступу на північно-східних територіях здійснюватиметься через Польщу, знову ж таки у зв'язці з Великою Британією. Трошки можуть взяти участь Данія, Німеччина, не виключено, що навіть Прибалтійські країни можуть спробувати чимось допомогти Україні саме на цьому напрямку. Тому треба очікувати ударів на Харківському напрямку», - пророкує Попов.

Він вважає, що бойові дії в Курській області «закінчаться до весни, і тоді в противника з'являться вільні, радикальні сили, які можна буде також спрямувати на Харківський напрямок - уздовж наших державних кордонів - Брянської, Курської областей».

«Загалом же, вже очевидно, що ЗСУ за цю зиму відкотяться назад. Ми пройдемо Часів Яр, підемо на Дніпро, Запоріжжя. На Запорізькому напрямку почнуться степові зони, і великих укріпрайонів не буде. Тому ЗСУ будуть тільки короткочасно зупиняти наші частини, а самі благополучно відкочуватися на нові підготовлені рубежі проміжної оборони. Але до пори до часу. У березні ситуація може змінитися, і до цього моменту вони, напевно, все-таки зведуть хороші оборонні споруди на Дніпрі, на північ від Запоріжжя, а також у районі Краматорська, Сумської області», - не зупиняється Попов.

Він акцентує, що «очікувати ударів від ЗСУ на цих ділянках потрібно обов'язково, тому що Зеленському необхідно показати, що він ще щось може, а Заходу важливо завдавати психологічних ударів по Росії».

«Тому такі, окремі, можливо, змащені контрудари будуть. Не для того, щоб досягти військової мети, а для того, щоб підтримувати своїх нацистів і звітувати перед народом. А також демонструвати Заходу, що київський режим все-таки працює, страждає за західну демократію і готовий боротися до останнього українця. Ось такий характер бойових дій, напевно, нас чекає у 2025 році», - зітхає генерал Попов.

На запитання «МК», «чому в Курській області все закінчиться тільки до весни, чому ми не можемо завершити цю операцію раніше?», у Попова відповідь уже готова: «Цілком згоден із Володимиром Путіним, що форсувати події там не можна. Тому що тоді в нас буде занадто багато втрат. Можна було все закінчити ще до інавгурації Трампа. Але нам це не треба, бо в нас достатньо сил і засобів. Треба або спокійно зачинити цю мишоловку і добити акуратненько всіх. Якщо мишоловка поки що не зачиняється, то потрібно продовжувати перемелювати нацистів через м'ясорубку, щоб із півкільця вийшло якомога менше особового складу ЗСУ з хорошим бойовим досвідом. Тоді ініціатива контрнаступів на кількох напрямках буде дуже здорово підірвана».

Генерал Попов уміє передбачати не тільки військове, а й політичне майбутнє. Він поблажливо повідомляє, що «2025 року Зеленський ще протримається»: «Адже розмова вже триває, що, можливо, влітку або навесні в Україні все-таки проведуть вибори. Тому що на цьому, найімовірніше, наполягатиме неофіційно Вашингтон. Зеленський усім порядком набрид: ходить із простягнутою рукою, як побирушка. Трамп змінює ж у себе всіх, напевно, не виключено, що поміняють і Зеленського. Усе залежить від волевиявлення з боку Трампа, хочемо ми цього чи ні».

Ну, і вишенька на торті: Попов упевнений, що «Орєшнік» у 2025 році «не просто з'явиться, а працюватиме».

«Наступного разу він з'явиться знову для демонстрації або як козирна карта, якщо нам знову завдадуть болючого удару. Усе-таки разовий політ по Дніпропетровську не дав відчуття, що противник щось зрозумів, тому треба ще. Напевно, Путін вибирає якісь позиції. А, можливо, хоче накопичити побільше ракет, щоб сказати, ось у нас вони є, подивіться на них через космос і ухвалюйте рішення, інакше ми їх усі запустимо. І апокаліпсис буде у вас на Україні однозначно. Не разовий, а відразу масовий запуск також можливий. Ми якось уже запускали одразу сім «Кинджалів» по Україні - шуму було багато. І в цьому випадку під «Орєшнік», напевно, буде організовано масований удар також - за трьома, а то й чотирма напрямками відразу», - переможно проголошує генерал-гадалка.

«Військова думка з ніг на голову»

Російський «воєнкор» Дмитро Стєшин похвалився газеті «Аргументы и факты» своєю книжкою з епохальною назвою «Священная военная операция».

«Стєшин спостерігав за самознищенням наших сусідів з кривавого майдану 2014 року. Кримська весна. Донбас, що збунтувався. Потім - громадянство Донецької народної республіки. З початком СВО - вступ до батальйону ополченців ДНР «Восток», бої за Маріуполь. І весь час репортажі з передової. Вони лягли в основу книги журналіста», - представляє «АиФ» автора.

Стєшин не приховує: «СВО, як мені здається, закінчилася десь у квітні 2022-го року, почалася війна, вона і перевернула військову думку з ніг на голову. Змінилося все. Ніхто не міг собі уявити ще кілька років тому, що ширина лінії бойового зіткнення з противником сягатиме 15-25 км. Що з одного боку лінії фронту, що з іншого всю прифронтову смугу контролюватимуть дрони. Це найбільша проблема і для нас, і для противника»...  

При цьому Стєшин відверто розповідає, наскільки сміховинно виглядає організація постачання російських позицій: «З постачанням наші викручуються, як можуть. Спочатку ми постачали наступаючі війська на старих драних жигулях-копійках. Потім - на «буханках» УАЗ-452. Ця машина - вічна трудівниця війни. Потім виявилося, що їх успішно і в якихось товарних кількостях, ворог палить. Пересіли на квадроцикли. Не підходить, занадто повільні. Потім на мотоцикли типу «ендуро». Але теж не варіант. Мотоцикл, навіть якщо він рухається зі швидкістю близько сотні кілометрів на годину, все одно вразливий. У підсумку дійшли до того, з чим я зіткнувся під Красногорівкою на командному пункті штурмової роти бійця з позивним «Ірландець». Він мені показав нове слово військової техніки, нову військово-облікову спеціальність. «Ноги» називається. Це четверо сухорлявих хлопців. Усі ноги в них замазані зеленкою, бо посічені осколками від «скидів» із квадрокоптерів. І ось вони з ранку до ночі заносять хлопцям на позиції від води до чистих трусів і шкарпеток. 12 км туди і назад вранці, 12 км ввечері».

«Але я й інше хочу сказати, неприємне, - продовжує Стєшин. - Ми зараз займаємося тим, що змагаємося з українцями, хто більше купить запчастин для дронів у Китаю. Погодься, це ненормально. Хоча для нас єдиний вихід - це повна локалізація виробництва безпілотників усіх типів».

А ще Стєшин нарікає, що в Росії не вистачає вчених для військових розробок, і тому він просто пропонує «скуповувати і красти мізки»: «Я б діяв, як китайці або Петро Перший. Потрібні люди з валізами необлікованої готівки, які б їздили і скуповували на Заході голови. Якщо ми не можемо самі швидко виростити потрібної кваліфікації нам мізки, значить, їх треба скуповувати, красти. От як німці: виявив на дні пивного кухля золотий талер - покликаний в армію короля».

Стєшин страшно переживає, що «якщо ми залишимо якийсь невеликий полігон для бандерівщини, щоб вона гралася, то буде, як у кінцівці роману Камю «Чума».

«Я і багато моїх товаришів, особливо ті, хто воюють, бояться одного - швидкоплинного перемир'я, яке буде всього лише прологом до нової, ще кривавішої війни... Найстрашніше, що ми подарували бандерівцям міф про те, що вони три роки успішно боролися проти всієї Росії. І ось майже перемогли. Ну ось майже. Вони запишуть це собі в перемоги... Але ми помиримося з малоросами. Аби нам не заважали. Командир батальйону «Восток» Олександр Ходаковський вважає, що нікого не можна заганяти в кут. Потрібно залишити якусь область на Україні, де люди народжуються у вишиванках. І простежити, щоб усі, хто не згоден з існуванням канонічного православ'я і русского мира, туди переїхали», - переказує Стєшин і свою маячню, і маячню своїх «однополчан».

І ще - застерігає: «Є, щоправда, і зворотна думка. Якщо ми залишимо якийсь невеликий полігон для бандерівщини, щоб вона пустувала, то буде, як у кінцівці роману Камю «Чума». Там такий образ у нього: стопка білизни, забутої на дні комода, і ось там, десь у складках простирадл, ховається збудник чуми, ховається сотні років. Але рано чи пізно він прокинеться».

«Перетворюються на вітрину»

Газета «Взгляд» впевнена, що «відновлення нових регіонів для Зеленського страшніше, ніж «Орєшнік».

«Нові регіони перетворюються на вітрину, що показує, який вигляд може мати життя територій, які колись входили до складу України. Це все дуже контрастує з тим, що відбувається в Україні. І цього боїться Зеленський», - переконує «Взгляд».

Газета, звісно, впевнена, що вигадки Путіна про «відновлення повернутих територій» «дають нам надію на відновлення нормального життя».

«Наприклад, у Донецьку залишається проблема з водопостачанням. І ймовірно, поки не буде повністю взято під контроль Росії весь канал «Сіверський Донець - Донбас», вона повною мірою вирішена не буде. Багато робиться і зараз - відновлюються будинки, школи, в Донецьку відкрито перинатальний центр світового рівня. А отже, люди, незважаючи на важке життя в прифронтових регіонах, бачать, що є перспективи до поліпшення життя. Про це свідчить і збільшення ділової активності. Так, президент сказав, що податкові надходження в ЛНР зросли на 97%, у ДНР - на 69%, у Запорізькій і Херсонській областях зростання обчислюється сотнею відсотків. Цифри говорять про те, що люди більше стали працювати, відкривають свій бізнес. А це відбувається тоді, коли у них є надія на майбутнє», - переказує путінську брехню «Взгляд».

«Успіхи Росії у відновленні інфраструктури та загалом життя на землях, які Київ називає своїми, лякає Зеленського та його поплічників, - переконує кремлівська газета. - Нові регіони перетворюються на вітрину, що показує, який вигляд може мати життя територій, які входили до складу України, всередині Росії. Дороги, школи, лікарні будуються, зруйновані будинки відновлюються, промисловість оживає, бізнес розвивається. Це все дуже контрастує з тим, що відбувається в Україні, де економіка за фактом зруйнована, а держава існує тільки завдяки допомозі Заходу».

«В Україні адекватні люди це розуміють, тому багато жителів нових регіонів, які переїхали в Україну, тепер повертаються додому... Зрозуміло, що життя переселенців в Україні було важким. І насправді ніякої пропаганди не потрібно, щоб переконати жителя Маріуполя повернутися назад. Люди спілкуються зі своїми сусідами, родичами і дізнаються, що в місті тихо, його відновлюють ударними темпами, можна знайти роботу, на вулиці чоловіки можуть не боятися тецекашників. І людина вирішує повернутися, вона їде туди, де безпечніше і надійніше. Люди зрозуміли, що в Росії життя краще», - продовжує гіпнотизувати «Взгляд».

І додає: «І це погана тенденція для ЗЕ-команди з її обіцянками щасливого життя в ЄС після перемоги над Росією - у це на Україні тепер мало хто вірить. Тим паче багато хто в ЄС уже й живе, і розповідає, що там теж медом не намазано. А найгірше для Зеленського і його подільників у тому, що не тільки переселенці з Донбасу і Таврії, а й жителі інших регіонів України поступово починають розуміти, що в Росії життя краще і спокійніше. І в них виникає законне запитання: за що воюємо?».

«Тож для Зеленського і його подільників слова Путіна про перспективи звільнених земель, можливо, страшніші, ніж приліт «Орєшніка» по цілях у Києві», - браво підсумовує кремлівська газета.

«Із заповітами батька Махна»

Так звана «Свободная пресса» видала статейку під їдким заголовком «Курахівська катастрофа ЗСУ: «Який Сирський? Тепер за все відповідатимуть махновці-комбриги».

«Ось і приспіло офіційне повідомлення нашого Міноборони про звільнення «Південним» угрупованням Курахового - найбільшого населеного пункту в південно-західній частині Донбасу. Битва тривала два місяці, під час якої ворог втратив приблизно 80% гарнізону - приблизно 12 тисяч вмотивованих укровояк і найманців. І це не просто місто, а справжнісінька «фортеця», названа простроченим Зеленським другим «Часів Яром». І справді, як пояснюється у зведенні оборонного відомства РФ, «за десять років київський режим перетворив його на потужний укріплений район із розвиненою мережею довготривалих вогневих точок і підземних комунікацій. З півночі він прикривається водосховищем, що істотно обмежувало маневрені можливості російських штурмових підрозділів». Окремо уточнюється, що для оборони міста противник стягнув великі сили, до яких увійшли формування націоналістів та іноземних найманців, посиливши їх артилерією і танками... Загалом для утримання Курахового командування ЗСУ зосередило 26 батальйонів загальною чисельністю понад 15 тис. військовослужбовців», - єхидно переказує «СП».

«Звільнення Курахового позначиться на безпеці столиці ДНР - Донецька й істотно поліпшить постачання наших угруповань на Запорізькій ділянці фронту. Крім того, розгром «фортеці» дозволить нашим військам вийти до кордонів Дніпропетровської області, і далі - на стратегічний простір аж до Павлограда», - радіє кремлівська газетка.

І додає: «Українська «телега» строчить, що в росіян просто зараз вивільняються значні сили, зокрема й авіація, тож - після невеличкого відпочинку та перегрупування «кірдик» прийде напівокруженцям у Великій Новосілці та на охопленнях Покровська. Офіційно у Зе-команди тут «усе добре», мовляв, «титани стоять, а орки гинуть по сто тисяч на хвилину». Щоправда, громадяни від цього ще більше ховаються у своїх хатах, розуміючи, що з них хочуть зробити «м'ясо»... Тепер, схоже, Генштабу ЗСУ не залишається нічого іншого, окрім як оминати тему Великої Новосілки, відбуваючись максимально розмитими формулюваннями, до остаточного провалу на цій ділянці».

«По той бік лінії фронту у зв'язку з цим з боку бандерівських правдорубів почалося моторошне виття... Сирський сказав же «до останнього, значить - до останнього», тобто українським «військам наказують триматися доти, доки там є кому виконувати наказ, незважаючи на те, що співвідношення втрат з армією Росії для «хероїв» невигідне. Уже оголошено, що в ЗСУ гряде реформа командування, згідно з якою рішення ухвалюватимуть комбриги згідно з поточним станом справ, а головкому будуть тільки повідомляти про ухвалені рішення - у повній відповідності до заповітів батька Махна», - задихається від радості «СП».

«Мабуть, це найголовніший висновок, який зробив «геніальний» Зеленський під крики бандерівських командирів. У США, щоправда, в жаху від планів головного наркомана «404-й». Янкі просто не розуміють, що у щирих українців «анархія - мати порядку», - уїдливо каже кремлівська газета.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»